Була зима, я не міг під"їхати під гараж, кооператив Кривчиці хто знає, депресивний, дуже сильно замело і я лишив машину біля охоронців і йшов пішки. Гараж найдальніший від охорони, рівно по діагоналі.
Снігу було дох, і я ледве дойшов. День короткий, стемніло швидко, працювалось добре, напруга хороша бо людей нема... Через якийсь час я почув наростаючий гул, довго десь хвилин 40 я не бачив що це, аж поки цей гул не завернув на ту пряму яка йшла вже до мого гаража.
Що я побачив. Старий обдертий мерс - такий як на фотці приблизно, абсолютно неповнопривідний, тупо включивши передачу і кидаючи щеплення, скачучи-буксуючи-гріючи сніг до асфальту, помало але впевнено повз вперед, сніг піднімався над бампером. Ззаду на буксирі через ті всі кучугури він волік цю саму легендарну буханку, мого сусіда (двері в двері) по гаражу. Він пробивав ті заноси десь півтора години без паузи, не перегрівся, не скрутив собі міст і не спалив щеплення. А У буханки зламалась коробка... у неї завжди щось ламалось, їздила вона по місту в основному. Вона була ненова, але мерс був ще старіший.
Унікальність буханки не в тому, що вона десь заїде. А в тому, що проста перевірена часом конструкція по усім законам має бути надійною, але тільки не в її випадку.