Бажання приховати інформацію – в українських чиновників на рівні інстинкту. Їхньою поведінкою керує цілий набір комплексів. Страх, що керівництво буде гніватися. Пострадянська звичка "не пущать". Бажання показати свою значимість.
У травні цього року Денис Іванеско, який в адміністрації президента відповідає за доступ до публічної інформації, опублікував цілу низку блогів на тему демократизації української влади під впливом нового закону. Водночас реалії полягають у тому, що посадовці відмовляють у наданні елементарної інформації під надуманими приводами.
Перед вами – історія, яка здається абсурдом.
Вона була би не варта такої уваги, якби не слугувала ілюстрацією загального процесу втаємничення всього й уся.
Отже.
Як відомо, Віктор Янукович, перед тим, як стати президентом України, працював народним депутатом. А перед отриманням повноважень народного обранця Віктор Янукович власноруч підписав клятву, що дав її українському народу.
Однак отримати цей документ... неможливо.
"Українська правда" звернулася до ВР із проханням надати копію присяги депутата Януковича. Здається, що тут може бути секретного? Адже текст присяги визначений Конституцією. Але – ні...
"Запитувана вами інформація є конфіденційною, оскільки містить особистий підпис Януковича Віктора Федоровича", – сказано у відповіді апарату ВР.
Цей аргумент міг би мати якусь вагу, якби автограф президента був дійсно якоюсь сакральною величиною. Якби його приховували з міркувань безпеки чи ще якихось диких причин.
Але насправді підпис Януковича не просто не тримається в секреті – він виставлений на загальний огляд прямо на стартовій сторінці офіційного президентського сайту!
Ще більш кумедна історія – з підписом під президентською клятвою Віктора Януковича.
Як відомо, протягом урочистої церемонії інавгурації у Верховній Раді президент власноруч скріплює присягу перед українським народом.
Але побачити документ, який підписав у лютому 2010 року Віктор Янукович, – так само заборонено.
В апараті парламенту повідомили, що нічим не можуть допомогти. "Присяга президента Януковича, підписана ним у день інавгурації, знаходиться в архіві Конституційного суду".
Водночас у КС пішли ще далі: там не просто потрактували присягу Януковича "конфіденційною інформацією". Вона отримала цілий гриф – "для службового використання".
"У відповідь на ваш запит повідомляємо про неможливість його задоволення, оскільки відповідно до розпорядження голови Конституційного суду згаданий документ відноситься до документів, що містять службову інформацію та мають гриф "для службового користування", – ідеться у відповіді КС
Взагалі-то цікаво, як це виглядає – "службове користування" присягою президента? Які випробування випадають на долю цього аркушу паперу?
Насправді, написане Конституційним судом не узгоджується з вимогами закону "Про доступ до публічної інформації".
Там чітко написано, що "до службової може належати інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації... 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності..."
Очевидно, що присяга президента України не може бути доповідною запискою або розвідувальними даними.
Загалом, відповіді головного законодавчого та головного судового органу влади прямо суперечать закону.
По-перше, він вимагає, що "обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ – для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений".
Тобто, в межах закону вони мали надати присягу Януковича із закресленим підписом – хоча, як прямо випливає із президентського сайту, автограф президента не є засекреченим.
По-друге, у обох відмовах відсутнє обґрунтування, що саме переважає – інтерес захисту конфіденційності підпису Віктора Януковича чи суспільний інтерес отримати цю інформацію.
За законом, обмеженню має передувати так званий "трискладовий тест" – тобто відмова в наданні інформації має бути винесена за сукупності таких вимог:
"1) виключно в інтересах національної безпеки, ... для охорони здоров'я населення, для захисту прав інших людей..., або для підтримання авторитету правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес у її отриманні".
Яким чином розголошення підпису Януковича може нести загрозу "інтересам національної безпеки" або "здоров'ю населення"?
Помічників засекретили - після скандалу з Герман
Однак, якщо історія із засекреченням підпису Віктора Януковича на присягах є феноменальною дурницею, – то існують речі, які реально спрямовані на обмеження інформації в Україні.
Як відомо, закон дозволяє кожному народному депутату мати до 31 помічника-консультанта, причому чотирьох осіб нардеп може оформити на державну службу з усіма наслідками – ранг державного службовця для помічника, пенсія, пільги тощо.
Зазвичай депутати оформлюють помічниками осіб, які займаються чим завгодно, але не консультуванням.
Відомий приклад – це оформлення сина Ганни Герман Миколи Коровіцина помічником депутата-українофоба Юрія Болдирєва.
При цьому жодної роботи в інтересах цього обранця він не здійснював, а лише працював водієм у своєї матері, отримуючи зарплату з бюджету.
Трапляється, що за вказівкою "згори" до депутатів оформлюють людей, про яких навіть не знають самі обранці. Приклад – влаштування куховарки Віктора Януковича помічником депутата Юлії Ковалевської, яку регіоналка ніколи не бачила в житті.
Коли в травні минулого року набув чинності закон "Про доступ до публічної інформації", ВР відмовилася надати список усіх помічників депутатів. Але водночас донедавна апарат парламенту повідомляв, помічником якого обранця значиться та чи інша конкретна особа.
Власне, завдяки цій опції "Українська правда" і з'ясувала, що Ганна Герман оформила свій престижний автомобіль, аби не привертати увагу, на свого колишнього помічника. А свого сина, звільненого з посади заступника міністра, працевлаштувала до Юрія Болдирєва.
Оприлюднення цих фактів спричинило резонанс.
І нещодавно нам стало відомо, що парламент переглянув свою практику – він більше не надає інформацію про помічників.
Із цим УП зіштовхнулася в процесі написання статті про київські мажоритарні округи.
Так, один із можливих висуванців опозиції за округом у столиці, Микола Даневич, з минулого року значиться помічником народного депутата.
На наш традиційний запит повідомити, у якого саме депутата він помічник, апарат ВР відповів відмовою: "Дані про помічника-консультанта депутата із зазначенням його прізвища, імені, по-батькові та засад, на яких він працює, відносяться до конфіденційної інформації про особу"
З аналогічною реакцією почали зіштовхуватися й інші особи, які подавали запити щодо помічників.
Відмова в наданні інформації про депутатських консультантів – це порушення 6-ї статті закону, який забороняє засекречувати інформацію "про розпорядження бюджетними коштами, у тому числі – прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти".
Крім того, відмова парламенту не містить трискладового тесту між правом громадськості на інформацію та правом особи на захист її особистих даних. Тут явний суспільний інтерес знати, хто має вплив на прийняття державних рішень.
Цинізм полягає в тому, що раніше, до публікації про Ганну Герман та її сина, Верховна Рада не бачила порушень в оприлюдненні інформації про помічників. Аж раптом вони виявили їх зараз. Тобто суспільство більше не має право знати, кого воно утримує своїми грошима.
Це - лише один елемент повзучого, щоденного процесу згортання демократії, коли чиновник свариться не лише з законом, але і зі здоровим глуздом.
Таким чином, влада може приховати будь-яку інформацію – починаючи від самого факту роботи посадовця на державу й закінчуючи документами з його підписом.
Якщо автограф Януковича – секретний, то у чиновників по всій вертикалі влади – тим більше.
Матеріал написано в рамках моніторингу рухом "Чесно" виконання закону "Про доступ до публічної інформації" -
http://www.pravda.com.ua/articles/2012/ ... iew_print/
