Romanoproddi » 25 ноя 2012, 00:00
Ну, а насправді це не хата —
Скоріше клуня це була,
Сім’я жила в ній небагата.
Лишилось п’ятеро дітей,
Голодних, кволих, босих, голих.
А незабаром вже весна
І хто ж тепер їх поле зоре?
Та поля більше вже нема.
Забрали в них коней і плуга,
Лиш сльози на очах вдови...
Ну, а на серці — тільки туга
За тими днями, як удвох
На власнім полі працювали,
А діти їхні ще малі,
Чим їм могли — допомагали.
І хата краща в них була,
Дитячий сміх лунав у хаті,
Вони щасливими були,
А значить, і були багаті...
Не знаю я що сталось далі
З вдовою та її дітьми,
Та все ж якщо Господь поміг
Їм лихоліття пережити,
Мабуть, й тепер вони живі
І ЇХ НАЩАДКИ БУДУТЬ ЖИТИ !
lpg-service.com.ua