Хотели Украину без ющенко? получайте!

[гена]

Люля сделала все возможное для остановки промышленных предприятий
сначала ревальвацией гривны затем ценой на газ...и люди работа/щие на этих
заводах ей были по барабану...это была ее экономико-политическая война
со своими конкурентами....ИМХО.
С ув.Гена.

[stas]

кто скем - народ з владою.
чим? - вилами, сокирами, криком, рукопашною або і до зброї дійде.
За скільки? - тут питання не в грошах. Або навіть і в них, але не про проплату йде мова. За бабло скоріше прибічники ПР стоять на Майдані. Помаранчева Україна стоїть на вулиці за ідею, за життя.

Гірше всього що самі головні тварюки повтікають а дістанется тільки пішакам...

Хай та Юлька кончана, хай Ющенко баран АЛЕ - вони ніколи не забирали в людей те, що люди мають.
.....
а юлька між іншим за період свого правління тиск на підприємців не робила.

Ну тут ти не зовсім правий.... (депутат від БЮТ - терьохін- піда....р)

Згадай спробу підвищення транспортного збору, яке акціями зменшили, згадай додаткові побори в пенсійний САМЕ з ПП-шників, які суд відмінив, а з часим пробудився і презик, згадай мораторій на повернення вкладів- депозитів.... - тупо крадіжка коштів! Згадай підвищення виготовлення закордонного паспоту - маразм !
Ну гадаю і ще купу всякого можна нарити...

[Romanoproddi]

чому це Юлька розорила підприємства??
Той літак, під яким ішов Тігіпко в свої рекламі - випущений на заводі, який Юлька і запустила. Це раз. Друге - у Волинській області вона нанесла візит підпиємцям - будівельникам і за державний кошт викупила всі незавершенні будівництва з готовність 80 %. Чим і стимульнула будівництво.

про інші області не знаю. З Волинню був заключений договір, що наше бабло залишається в нас. такі договори мали бути у всіх областях, але не встигла.

тепер Ви мені, таваріщь Гєннадій, скажіть на милість - ЯКОГО УЯ вона мала б вкладати/ давати і т.д т.п гроші підприємствам, які є давно приватною власністю?? це раз. і Якого УЯ ті ваші таваріщі Ахмєтови замість того щоб вкладати зароблені гроші в свій бізнес для його ж такиреорганізації, раціоналізації - то вони купують яхти - уяхти, дачі, побережжя і острова???. Чи це типу - я завод прихватив, обладнання того ж заводу використаю під нуль, а держава потім най сі спонсорне мене???

[kds]

тепер Ви мені, таваріщь Гєннадій, скажіть на милість - ЯКОГО УЯ вона мала б вкладати/ давати і т.д т.п гроші підприємствам, які є давно приватною власністю?? це раз. і Якого УЯ ті ваші таваріщі Ахмєтови замість того щоб вкладати зароблені гроші в свій бізнес для його ж такиреорганізації, раціоналізації - то вони купують яхти - уяхти, дачі, побережжя і острова???. Чи це типу - я завод прихватив, обладнання того ж заводу використаю під нуль, а держава потім най сі спонсорне мене???

Полностью на твоей стороне!
Капитал частный,а государство дойная корова.

[Romanoproddi]

Ну тут ти не зовсім правий.... (депутат від БЮТ - терьохін- піда....р)

Згадай спробу підвищення транспортного збору, яке акціями зменшили, згадай додаткові побори в пенсійний САМЕ з ПП-шників, які суд відмінив, а з часим пробудився і презик, згадай мораторій на повернення вкладів- депозитів.... - тупо крадіжка коштів! Згадай підвищення виготовлення закордонного паспоту - маразм !
Ну гадаю і ще купу всякого можна нарити...

я мав на увазі інше - що зараз починається вводити податок на підприємців інший. такий як був колись - записуєш виручку кожен день і платиш вже від виручки в державу.
а друге - що вони не закидали - прийдемо до влади - і заберемо і вас все на... Ці ж кричать, що хати і все решту позабирають.

[stas]

Мені не подобаються ні ті ні ті методи...

Я відповів на репліку

Хай та Юлька кончана, хай Ющенко баран АЛЕ - вони ніколи не забирали в людей те, що люди мають.
.....
а юлька між іншим за період свого правління тиск на підприємців не робила.

[гена]

Мда... каждый верит в то что удобно верить...
чуть из истории вер-верований-вероисповеданий и т.д.
В современном христианском мире есть 4-и официально утвержденных Еванглий.
по памяти...От Матвея, Марка, Луки и Иоанна...
но оказывается есть еще 3-и Еванглия которые были отвергнуты в северной части
Африки....это Еванглия от Фомы("недоверчивого") Филлипа и Еванглие Истины....
посление три не были утверждены лишь по одной причине...они учили думать-размышлять
вместо официальных 4-х...где достаточно просить ...энное к-во раз читать
энные молитвы....и при этом не обязательно думать и размышлять...
Когда в политобещаниях всех партий шли обещания очень щедрые всем поднять и повысить...я в это не верил и не верю а решил понадблюдать...
а за чей счет будут выполнять свои обещания....
Но тем не менее прагматизма и здравого смысла у синих намного больше
чем у оранжевых.ИМХО. а время нас рассудит
С ув.Гена.

[stas]

Но тем не менее прагматизма и здравого смысла у синих намного больше
чем у оранжевых.ИМХО. а время нас рассудит
С ув.Гена.

[stas]

Партія регіонів зламала опозицію об коліно
Мустафа Найєм, УП _ Середа, 28 квітня 2010, 06:15
Версія для друку Коментарі 522



Після президентських виборів здавалось, Україну вже мало що може зіштовхнути з емоційної рівноваги. Всю президентську кампанію Віктор Янукович говорив про втому від розколу країни.

І країна дійсно втомилася. За п'ять років ідеологічного та економічного протистояння люди вже перестали чомусь дивуватися, за щось переживати, щиро ненавидіти або любити когось з політиків.

Здавалося, указ Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання героя - це остання агонія п'ятирічної боротьби однієї частини країни з іншою. Складно було уявити, що ще може трапитися, щоб люди знову відволіклися від свого домашнього вогнища, від своїх зарплат і пенсій, і знову по-справжньому зацікавилися політикою.

Втім нова влада знайшла таке питання. І не спромігшись толком пояснити свої дії, зробила народу сюрприз.

У вівторок натовп біля Верховної ради почав збиратися близько восьмої години напроти Маріїнського палацу, де минулої суботи вже проходила репетиція акції протесту. Але, на відміну від суботи, зранку під стінами парламенту можна було побачити не тільки прапори БЮТу. Одними з найбільш активних учасників мітингу були представники ВО "Свобода", поруч з якими вишукувались прапори "Нашої України" та "Пори".

Десь о дев'ятій годині акція протесту перебазувалась на вулиці, що оточують Верховну раду. Найбільш масова колонна розташувалась напроти центрального входу в парламент по вулиці Шовковичній. Там же, на розі Шовковичної та Грушевського була збудована невеличка трибуна, з якої лунали лозунги активістів. Інша велика група мітингувальників розташувалась біля готелю "Київ" та на околицях вулиці Липської.

Прихильників Партії регіонів було значно менше. Вони рівномірно розсередились по всьому периметру будівлі Ради і весь час мітингу знаходилась під захистом правоохоронних органів.

В той же час очі кидалась повна некерованість натовпу протестантів. Відсутність епіцентру акції протесту значно ускладнювала і роботу правоохоронців. Вони кидались з одного краю натовпу до іншого, намагаючись перешкодити мітингувальникам прохід до стін парламенту. Втім зранку невеличкій групі активістів з символікою організації "Тризуб" ім. Степана Бандери таки вдалося дістатися прихильників Партії регіонів.

З криками "Героям Слава! Смерть ворогам!" вони пробились крізь кордон міліції і рознесли одну з синіх палаток.

Після цього інциденту охорону підсилили бійцями "Беркуту" та "Барса". Перед центральним входом в парламент створили буферну зону. Правоохоронці вишикувалися у величезне каре, посередині якого вільно розгулювали журналісти, народні депутати та... мітингувальники з боку Партії регіонів.

- Передайте Могильову, що в нього як було, так і залишилось небагато розуму! - обурювався колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який розгулював під стінами Ради. - Він що, зовсім з глузду з'їхав - ставити перед людьми бійців у касках? Це тільки подразнює натовп! А його задача охороняти, а не підбурювати бійку.



Як повідомило високопоставлене джерело в керівництві внутрішніх військ Києва, всього до Верховної ради прибуло близько п'яти тисяч мітингувальників. А для охорони правопорядку було скликано біля тисячі бійців ППС, "Беркуту" та "Барсу".

Втім, трохи пізніше "Українська правда" стала свідком діалогу, який дещо пояснював поведінку міліції. Неподалік від центрального входу сталась випадкова зустріч Віри Ульянченко та керівника головного управління МВС Києва Олексія Крикуна.



- Ось ти мені скажи, навіщо стільки людей понаганяли, - кинулась в своїй безапеляційній манері Ульянченко, - ви що не бачите, що ви їх тільки підштовхуєте до бійки своїми шоломами?!

- А що нам робити?! Якщо вони дістануться один одного, це буде краще? - почав виправдовуватись Крикун.

- Ну звісно ні! Що ти таке питаєш?! Я кажу - нащо їх тут стільки? Це що, демонстрація сили, чи що?

- Ні... Але в нас була інформація... Вчора ввечері нам доповіли, що одразу після ратифікації планується закидати Раду камінням та палками...

- Хто? Ким планується?

- Штабом БЮТ, - відповів головний столичний міліціонер. - В нас є інформація, що спеціально для цього Турчинов зібрав близько 150 людей!

Віра Іванівна на мить замовкла, дивлячись в очі Крикуну. Потім сумно зітхнула і підняла очі до вікон Верховної ради.

- Ну, якщо... я взагалі вірю, що Юля на таке спроможна. Тільки хіба це допоможе спільній справі?

Тим часом "спільна справа" повним ходом йшла у Верховній раді.

Першими - десь близько восьмої години до залу засідань прийшли регіонали. Очікуючи блокування трибуни парламенту, вони розсілися в президії, і в досить спокійні атмосфері стали чекати на опозицію. Представники БЮТ та НУНС з'явились в парламенті трохи пізніше.

Передовим загоном опозиції стали депутати-жінки під головуванням Ольги Боднар. Приблизно о восьмій тридцять ця група, яка в цей день отримала героїчну назву "жіночий батальйон", безперешкодно увійшла в зал засідань і почала накривати державними прапорами свої сектори.

За словами регіоналів, спочатку нічого підозрілого вони не помічали. Три роки тому під час дострокового розпуску Верховної ради фракція БЮТ вже вдавалась до таких заходів.

Втім, за деякий час під прапорами почалось якесь ворушіння. Накриваючи прапорами свої місця, опозиціонери залишали під ними окремих депутатів, задача яких полягала в тому, щоб забивати систему голосування "Рада" фальшивими картками та заливати отвори для карток клеєм.

Що цікаво - ніякої боротьби на цьому етапі не було. Розгублені регіонали не зразу зрозуміли мету опозиціонерів.

По-перше, з пантелику збивало те, що перед ними жінки з якимись коробами і мішками. По-друге, в зал поступово зайшли ще декілька опоцизіонерів-чоловіків, які навіть не рухались в бік трибуни. Перешкодити опозиціонерам намагались лише декілька перебіжчиків, місця яких теж підпали під блокаду. Але їхні зусилля виявились марними: за двадцять хвилин опозиція повністю блокувала свої місця і розосередилась по периметру своїх секторів.

Хто був креативним автором сценарію подій у залі засідань, достеменно невідомо. Найчастіше джерела називають прізвища Юрія Луценка та Андрія Кожемякіна. Останній особисто керував розстановкою депутатів, а з боку Луценка ситуацію контролював нардеп Юрій Гримчак. План дій опозиції до останнього моменту нібито залишався в секреті. Про нього мало хто знав з самих опозиціонерів, а провладні фракції до останнього розраховували на лобову атаку трибун.

- Нібито все вдалося утримати в секреті, - хвалився Юрій Луценко в кулуарах парламенту. - Ми знали, що нас будуть "пробивати" і ми ще до вчора ночі розповсюджували "дезу" про те, що будемо просто блокувати. Ось вони й приперлись на восьму ранку.

Втім регіонали теж непогано підготувались до історичного засідання. Коридор, що веде від кабінету спікера до президії, повністю заблокували невідомі люди в цивільному. Зранку декілька десятків молодих людей потрапили до будівлі парламенту через службовий вхід для керівництва Ради, де їм роздавали посвідчення помічників народних депутатів. Згодом цю групу замінили інші люди - теж в цивільному.





Як повідомили джерела "Української правди", вже о дев'ятій годині коридор спікера охоронявся взводом співробітників Управління державної охорони. УДО стало новим гравцем у протистояннях в стінах Верховної ради. Це управління підпорядковується адміністрації президента і при Вікторі Ющенку воно не втручалось в парламентські конфлікти. При Вікторі Януковичі бійці УДО стали доречною підтримкою провладних сил в будинку парламенту.

З наближенням початку засідання, атмосфера в залі загострювалась. Але вже тоді дії "регіоналів" здавались дещо нелогічними. Замість того, щоб атакувати сектори опозиції з найближчої точки - з боку сектору Блоку Литвина, або з центрального проходу, бойові групи провладних фракцій почали зосереджуватись з протилежного боку - ближче до урядової ложі.

Втім саму ложу окупувала частина "жіночого батальйону": Ліля Григорович, Ірина Геращенко та Ксенія Ляпіна, поруч з якими поки що мирно сиділи регіонали Владіслав Лук'яненко та Олег Царьов. Інші опозиціонери продовжували утримувати периметр секторів.

За декілька хвилин до початку засідання в Верховну раду прибув Віктор Ющенко.

- Я хочу плюнути в морду герою України Литвину! - кинув екс-президент, і не зупиняючись, пройшов до кабінету спікера.

Яка була розмова між спікером та президентом, невідомо. За декілька хвилин стало зрозуміло, що Ющенку не вдалося переконати Литвина - спікер з'явився в залі.

Як тільки він зайняв своє місце, в нього полетіли яйця. Одним з перших яйце жбурнув Андрій Кожемякін, одразу за ним підключилось активне крило "жіночого батальйону". Яйця витягували хто з кишень, хто з принесених пакетів, а хто діставав їх з коробок заздалегідь захованих під прапорами.

Але виявилось, що спікер був готовий і до такого перебігу подій. Одразу, як полетіло перше яйце, до Литвина з чорною парасолькою кинувся охоронець. Згодом над головою парламенту відкрився ще один чорний купол. Спікеру принесли велике простирадло, яким він почав обтирати костюм.

Литвин почав засідання так, нібито в залі не відбувається нічого екстраординарного. Привітавшись з депутатами, він оголосив про прийняття присяги у дванадцяти нових депутатів, що тільки що отримали мандат. За даними системи Рада на цей момент в залі було зареєстровано лише 211 депутатів.

Втім спокій в залі довго триматися не міг. Очікувана бійка спалахнула на самому краю сектора НУНС. Стоячи в урядовій ложі, "регіонали" зчепились спочатку з декількома помаранчевими депутатами.

- Держи его, сука! - крикнув хтось з ложі уряду.

- Да вы че, охренели?! - здивувалась опозиція, і в хід пішли кулаки.

Одним з перших в бій пішов "регіонал" Олег Царьов. Знявши піджак, він вистрибнув з ложі уряду, де його вже зустріли "обійми" опозиціонерів. Одразу за ним через голови Ляпіної та Геращенко поліз Лук'яненко. Спини колег прикривав борець Ельбрус Тадеєв.



Штовханина переросла в жорстокий мордобій. Якщо раніше сутички між депутатами супроводжувались анекдотами та жартівливими "тільки не в обличчя!", то в цей день все було по справжньому, по-чоловічому. Такого прояву ненависті між депутатами журналісти не бачили ніколи.

Тваринною жорстокістю і водночас боягузтвом особливо виділялись регіонали Дмитро Саламатін та Василь Стельмашенко. Не насмілившись вийти з ложі уряду, вони точечно виловлювали когось з залу, завдавали два-три удари по голові і знов ховалися за перегородкою.



Зліва направо - Ельбрус Тадеєв, Дмитро Саламатін та Василь Стельмашенко

Символічно, що весь цей час за його спиною мовчки і без жодних емоцій стояв віце-прем'єр з силових питань Володимир Сівкович. Згодом в урядову ложу зайшли ще три члени уряду - міністр з питань палива та енергетики Юрій Бойко, перший віце-прем'єр Андрій Клюєв та міністр МНС Нестор Шуфрич.

З'явились перші жертви. Нашоукраїнці Володимир Вязівський та Володимир Карпук вискочили з натовпу з розбитими носами. На депутатах Стецкові та Царьові були розірвані светри. Олесь Доній отримав декілька міцних ударів по голові і згодом опинився в лікарні із струсом мозку.

Тим не менш, до цього моменту події в залі для опозиції розвивались досить прогнозовано. Єдине що їх турбувало - постійні атаки з тилу, які чомусь обрушувались лише на сектор НУНС. Пізніше "регіонали" пояснювали таку стратегію тим, що їм потрібно було вивільнити хоча б місця перебіжчиків. І все ж таки це не пояснювало, чому був обраний такий тяжкий шлях - через ложу Кабінету міністрів...

Теоретично, якби ситуація продовжувалась в тому ж руслі, у опозиції були всі шанси втримати свої позиції. Можливо це коштувало б ще декількох розбитих носів та порваних сорочок, але в них були всі шанси не допустити ратифікації угоди про Чорноморський флот.

Події вийшли з під контролю, коли з під прапору над сектором НУНС заклубився дим. Достеменно відомо, що першу димову шашку під ноги колегам кинув народний депутат Андрій Парубій. За словами джерел "Української правди", всього в зал було пронесено чотири такі шашки і планувалося, що їх буде використано лише в крайньому випадку, якщо інших шляхів запобігти голосуванню вже не залишиться.

Чому саме Порубій вирішив все ж таки підпалити шашку, залишилось невідомим - "Українській правді" не вдалося зв'язатися з народним депутатом, а надати пояснення своїм колегам він так і не зміг. І знову ж таки дивним чином, димова шашка опинилась не в секторі "регіоналів", не в президії, не в урядовій ложі, і не під сектором БЮТ, а саме під ногами у НУНСівців.

Зрештою, їдкий дим, який за задумом мав стати останньою зброєю опозиції, зіграв на руку "регіоналам". Задихаючись опозиція потрошки почала здавати крайній сектор. Згодом під ноги пішла ще одна шашка. Іншу з залу засідань в руках виніс Юрій Гримчак. Дим повністю накрив сектор НУНС. Під покровом щільної чорно-зеленої хмари "регіонали" таки вивільнили місця НУНСівців і зняли з них державний прапор...

Голосування за ратифікацію договору по Чорноморському флоту відбулося за декілька хвилин. Єдиний, хто з опозиції дістався слова, був Юрій Кармазін, але його слів не вистачило ані на те, щоб привернути увагу спікера, ані на те, щоб підбадьорити соратників.

Відмовитись від голосування Володимира Литвина не змусив і голова комітету з закордонних справ Олег Білорус, який зачитав рекомендацію комітету відхилити розгляд документу.

Договір представив Андрій Клюєв. На десять секунд, які тривало голосування, в залі опанувала тиша. Потім - радісні оплески одних та свист і "Ганьба!" інших.

За ратифікацію договору про продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України проголосувало 236 народних депутатів. Крім коаліції договір підтримали 9 членів БЮТ, 7 - фракції НУНС та 13 позафракційних.

ПОЛІТИКА НА ВУЛИЦІ

Приблизно в цей же час натовп на вулиці, інтуїтивно відчуваючи настрій в залі засідань, почав проривати міліцейські кордони. Політичні емоції з залу засідань ось-ось мали вихлюпнутися на вулицю.

- Зеків на нари! - кричав натовп.

- Героям слава, - відповідав хтось невпопад.

Десь в кінці Шовоковичної колонна підхопила національний гімн. До тих, хто стояв позаду, новина про ратифікацію ще не дійшла. Вони ще плекали надію на те, що опозиція в залі гідно відстоїть їх інтереси.

А ось ближче до кордону міліції настрої вже набирали обертів. Мітингувальники з передніх рядів по Грушевського почали провокувати співробітників "Беркуту", б'ючи їх по шоломах вудочками з національними прапорами. Хтось з "свободівців" не витримав і, зробивши крок на тротуар, плюнув на куртку бійцю:

- Ти продався. А нам казали, що ти з нами!

Слідом за ним потягнулись інші. Ланцюгова реакція передалась по всій вулиці. Ближче до готелю "Київ" колонна кинулась пробивати кордон....

- Стоять! Держать строй, - закричав майор, що стояв поруч.

- Они прориваються! - крикнув у відповідь хтось з бійців. - Нам нужна подмога.

- Подмога сейчас будет! Бей их по ногам! Бей, я сказал!

Розлючених бійців довго просити не довелось. Удари кирзовими сапогами посипались без розбору: по ногах жінок, молодчиків і дівчат. Якась бабуля відбігла на декілька метрів і почала голосно верещати "Нас б'ють!".

Втім заклик "Бити по ногах" почули не тільки бійці. Група народних депутатів на чолі з Павлом Жебрівським підбігла до майора і, схопивши його за піджак, викинула із строю.

- Ах ти ж мразь! Ти хто взагалі?!

- А что такое?! - обурився міліціонер.

- Геть звідси! - з піною у рота кинулись на міліціонера депутати. - Заберись, поки ми не почали... Як твоє прізвище? Кажи!

- Котенко... Котенко Віталій.. Я тут на роботі.

Тут же до групи підбіг хтось з старших командирів.

- Хлопці, заспокойтесь. Він піде звідси.

Через декілька хвилин майор дійсно щез з-під Ради. Втім проблему це не вирішило: натовп все одно продовжував намагатися прорвати кордон правоохоронців. В різних кутках периметру почали виникати спонтанні сутички. Беркут та міліціонери бігли від одного скупчення до іншого. На голови бійців "Беркуту" посипались листівки Народного руху. Згодом весь цей папір був розтоптаний сапогами того ж Беркуту і змішаний з дорожною пилюкою...



- Вони не зможуть прорвати кордон, - пояснював один з опозиціонерів, дивлячись на натовп. - В них немає керівників, які б за собою повели натовп.

В цей час за будівлі Ради вийшов Віктор Ющенко. Колишній президент обмежився лише коментарем пресі і не вийшов до натовпу.

- Те, що сталося в залі - це військова узурпація України, - говорив Ющенко. - Але на цьому історія не закінчується. Це лише тільки початок.

- Так, початок, - відповів президенту хтось з перехожих. - Тільки ви все і зробили, щоб Янукович став президентом.

- Я чую тут репліки, що нібито я зробив Януковича президентом, - відповів Ющенко, - але я зажди казав і зараз кажу: в Україні є лише дві болі - це Янукович і Тимошенко...

- Так ви не будете об'єднуватись з Тимошенко? - спитали журналісти.

- Послухайте, а що це взагалі значить - об'єднуватись з Тимошенко? - ще більш обурився екс-президент, - Я двічі з нею об'єднувався, і завжди був один і той результат: ще більше і більше поглиблення розколу демократичної команди. Я з нею бачився вчора. І сказав їй: Юля, ти повинна зрозуміти свій урок: що ти зробила. Де ті 12 партій, які у 2004 разом стояли на Майдані? В тебе. Де "Наша Україна"? В тебе, керуються тобою, 15 людей... І все одно зараз час єднання.

Сама Юлія Тимошенко під час короткого брифінгу закликала Ющенка на чергове об'єднання зусиль.

- Чим би не дорікав мене сьогодні Віктор Андрійович, інший лідер опозиції, я буду зі свого боку робити все лише на об'єднання. Я не буду відповідати неправдою на неправду, злом на зло, агресією на агресію в демократичному таборі. Віктору Андрійовичу я хочу персонально сказати, що не час бити один одного, і всі останні 5 років це було неправильно і нелогічно, і це було для країни непродуктивно. Це призвело до всіх цих поразок.

Пізніше Тимошенко вийшла і до людей. Ії виступ з трибуни більше нагадував виступ під час президентської кампанії. Вона говорила про переваги колишньої влади, про ціну на газ під час її урядування і, як завжди, про олігархічні ЗМІ і продажних журналістів. Зрештою виступ Тимошенко більше був схожий на бенефіс одного актора.

- Ну скільки вона може говорити, - виражали своє невдоволення Ксенія Ляпіна та Павло Жебрівський, - ми ж домовлялися, говорити лише за всіх, а вона знов роз'єднує нас.

Але всупереч усім наріканням, в цей день події все ж таки коронували Тимошенко на лідера опозиції. І всі, хто стояв з нею поруч на трибуні - В'ячеслав Кириленко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнібок - стали невільними свідками того, проти чого мовчазно виступали після президентських виборів: Тимошенко знову головний опозиціонер в країні.

- З сьогоднішнього дня вони закрили Верховну Раду і не хочуть, щоб вона працювала аж до 11 травня, - говорила лідер БЮТ показуючи на парламент, - тому що чорну свою роботу вони вже зробили. А ми починаємо об'їжджати всю країну для того, щоб люди, які здатні стояти за Україну, підтримувати Україну в такий важкий момент, мали можливість 11 травня - коли будуть ці зрадники заходити до Верховної Ради - зібратися, і більше не давати працювати Верховній Раді, поки вони не денонсують цю угоду, або поки не буде проголошено дострокові вибори.

Регіонали спостерігали за подіями на вулиці з вікон Верховної ради. Задернувши штори, вони називали події на площі "цирком", який тепер вже точно закінчиться.

- Ну устроили политический туризм, навезли людей, а дальше что? - ставив риторичне питання Ігор Шкіря. - С другой стороны, мы им делаем услугу: смотрите, как они объединились! Но надолго ли?...

ПОПЕРЕДНІ НАСЛІДКИ

Для Партії регіонів цей день дійсно став переломним. Окрім ратифікації договору про Чорноморський флот, вони прийняли державний бюджет. Тепер розхитати владу в країні буде набагато важче: окрім політичних інструментів влада повноцінно отримала ще й фінансовий важіль впливу на життя країни.

Нові часи настали і для опозиції. Короткострокові наслідки засідання парламенту у вівторок можуть виникнути вже ближчими днями. Представники влади вже активно говорять про можливість порушення кримінальних справ стосовно діяльності опозиції в залі парламенту. Достеменно відомо, що декілька регіоналів вже пройшли медичне обстеження і теоретично можуть звернутися до органів прокуратури, яка вже на свій розсуд прийме рішення або про порушення цивільної справи, або ж кримінальної.

В самій опозиції теж вирішено підвести підсумки. Віктор Ющенко в середу о 12 годині скликає нараду в своєму штабі на Щорса, куди вже запрошені деякі члени НУНС.

В той же час, за словами джерел "Української влади" одразу після мітингу в БЮТ пройшла нарада, під час якої Олександр Турчинов заявив, що в залежності від того, хто і як себе проявив у вівторок, будуть переглянуті стосунки з деякими депутатами. Юлія Тимошенко дала настанову жодним чином не критикувати партнерів з НУНС і особисто Віктора Ющенка

Під час наради попередньо були оголошені і нові орієнтири.

По-перше, було вирішено відмовитись від оскарження результатів голосування за ратифікацію угоди про Чорноморський флот. Як зізнався один з членів БЮТ, "судові можливості опозиції виявились більш демонізованими, ніж є насправді". Теоретично опозиція може звернутися або до Конституційного суду, або до Адміністративного суду. Втім будь-яке подібне звернення стане початком визнання рішення парламенту і лише затягне час.

По-друге, засідання у вівторок показало, що з цього дня Верховна рада перестала бути головним оплотом опозиційної діяльності. Більш радикальні дії в стінах парламенту вже неможливі. А влада проявила всю можливу безкомпромісність на шляху досягнення поставлених цілей.

Тому до кінця поточного тижня керівникам всіх штабів БЮТ по всій країні буде донесений новий план дій, згідно з яким на всіх підконтрольних підприємствах, університетах, державних установах, де це можливо повинні бути створені так звані "Комітети захисту України". На 11 травня Юлія Тимошенко збирається влаштувати чергову акцію під стінами Верховної ради і зібрати стільки людей, щоб не дати відкрити засідання парламенту.

Кінцева мета - максимально розхитати владу, що зрештою можна було б конвертувати у важіль на переговорах і домогтися проведення дострокових парламентських виборів. Хоча зараз в штабі БЮТ панують скептичні настрої з приводу необхідності таких виборів. Внутрішня соціологія БЮТ показує, що наразі позиції блоку не дуже сильні, і це зрештою може привести до того, що велика частина фракції буде проти розпуску Ради.

По-третє, опозиції терміново потрібно вирішити внутрішні взаємовідносини. Справа втому, що разом з ратифікацією угоди про Чорноморський флот та прийняттям держбюджету, "регіонали" також прийняли нові зміни до регламенту Верховної ради.

За словами джерел, під час наради у вівторок Микола Томенко вже попередив Юлію Тимошенко про те, що з наступного пленарного тижня парламент живе в новій реальності. Тепер рішення про обрання першого заступника і заступника голови парламенту ухвалюються відкритим поіменним голосуванням більшістю, а не двома третинами голосів як раніше. Це означає, що опозиція може втратити посаду першого заступника.

Крім того, за новими правилами, в разі наявності у Верховні раді декількох суб'єктів парламентської опозиції розподіл керівних посад у комітетах визначається або на основі укладеної між ними угоди, або, за її відсутності - шляхом жеребкування, що проводиться лічильною комісією у встановленому нею порядку. Тобто теоретично, опозиція може втратити і ключові позиції в парламентських комітетах.

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/28/4982942/

[гена]

В необходимости роста выпуска собственной продукциии
а это закон экономики....а не политтехнология-политобещания...
С ув.Гена.

[Romanoproddi]

є ще одна Євангелія - від Марії Магдалини. раз на то пішло.

кароче, тепер вітатись будемо так "Слава Україні! - "Слава в натурє"

[Шкарпеткін]

ТАк, насувається шось надзвичайне.. Але донецький бидляк озброєний до зубів, а ми навіть свої оселі захистити не можемо від їх курвячої волі.. Янук казав- Ми павікідіваєм єтих аранжевих із іх квартир, в киеве будут жинь наши люди!!! Громадянські супротиви не на життя а насмерть..

Якби ще суча раша загнулася в конвульсіях.. А то ці ви.блядкі тіки і чекають приводу ввести свої сучі російскі війська в крим і в україну..

[гена]

Мда...многое зависит от видефиксации неправомерных действий
шедших на "барикады" если она есть..... то участники "схлопочут"
как минимум парочку статей УК. А в "воспитательных целях" на будующее
это необходимо сделать.ИМХО.
С ув.Гена

[stas]

Віктор Янукович пообіцяв диктатуру порядку

Віктор Янукович повернувся до Страсбурга на коні.

Три роки назад його візит на Парламентську Асамблею Ради Європи запам'ятався страусячими туфлями, помилками в книзі почесних гостей і невдалим пошуком захисту в європейців після розпуску парламенту, який затіяв Ющенко.

За цей час змінився і Янукович, і атмосфера навколо нього. Тепер він прибув до Страсбурга як господар країни, який іде катком і по опозиції, і по Конституції. А Парламентська Асамблея Ради Європи стала значно менш принциповою.

За декілька тижнів до приїзду Януковича Страсбург відвідав Сергій Льовочкін, який домовився з президентом ПАРЄ про максимально лояльний режим. Довго його вмовляти не довелося. Мевлют Чавушоглу входить до групи "Європейські демократи", яка перебуває в зоні впливу росіян.

Росіяни системно "працюють" з чималою кількістю європейців. У хід іде весь арсенал аргументів. У підсумку Кремль отримав фактично право вето на процеси в Раді Європи. Турок Чавушоглу перед обранням президентом ПАРЄ був визначений доповідачем про Голодомор 1930-их років. І свій звій він повністю побудував у ідеологічних рамках Москви.

Практично кожний месідж Януковича в ПАРЄ був ілюстрацією того, який крен здійснила країна, починаючи з дня його інавгурації. Дійшло до того, що новий український президент поставив під сумнів доцільність існування міжнародній організації ГУАМ.

Так випадково сталося, що приїзд Януковича збігся з ратифікацією харківських угод парламентом України. Тому в зв'язку з дефіцитом голосів, назад додому, не дочекавшись Януковича, відбули депутати від Партії регіонів, які працюють у ПАРЄ. Операція "евакуація", для якої було замовлено чартерний рейс, обійшлася організаторам щонайменше в 30-40 тисяч доларів.

У Франції залишилися тільки Сергій Ківалов і Сергій Головатий. Але це не завадило їх карткам проголосувати за пакт Януковича-Медведєва, хоча фізично вони перебували в кількох тисячах кілометрів від Києва.

Особливо цинічно це виглядало з боку Головатого, який шукав підтримки європейців на виборах судді Європейського суду з прав людини.

Якби датські або німецькі делегати дізналися, що людина, яка просить їхні голоси, аби стати останньою інстанцією правосуддя, сам у рідному парламенті голосує "дистанційно", вони би остаточно розчарувалися в житті.

- Це не мої проблеми! - образився Головатий на запитання "Української правди", чому його картка підтримала ратифікацію. - Це питання до Литвина, бо він мені підписував відрядження до Страсбурга. Я не зобов'язаний бігати і вилучати свою картку для голосування у тих, в кого вона є!

Ківалов був більш простодушний.

- Та моя картка не голосувала! - збрехав він.

Коли ж виявилося, що це не так, Ківалов придумав ще більш феєричну історію.

- Так я секунду назад прилетів!


Поки картка Ківалова голосувала за ратифікацію, сам він був у Страсбургу

Коли в парламенті та під ним відбувалися заворушення, Янукович летів до Франції. Після прибуття йому телефоном змалювали ситуацію, тому до Ради Європи він приїхав обізнаним про події на батьківщині.

Президент ПАРЄ Чавушоглу вийшов зустрічати Януковича на ганок Палацу Європи.

- Рад вас видеть, - російською мовою привітався з ним Янукович. - Я вас помню!

Чавушглу розплився в усмішці.

- Я знаю, что вы один из доверенных людей моего друга Режепа! - додав Янукович, маючи на увазі прем'єр-міністра Туреччини Ердогана.

Чавушоглу почав знайомити Януковича з керівниками Ради Європи, які зібралися перед дверима. Хоча, як запевняла Ганна Герман під час виборів, Янукович посилено вчить англійську мову, але він ніяк не наважиться застосувати її на практиці. І цього разу Янукович жодного слова не сказав своїм візаві на мові міжнародного спілкування - тільки хитав головою.

Процесія попрямувала всередину Палацу Європи. Замикали ходу група журналістів, які прилетіли разом з Януковичем із Києва. У їх числі виявилися вже традиційні для нового президентського пулу В'ячеслав Піховшек і Дмитро Джангіров - ходячі пам'ятники цензури епохи Кучми. Піховшек був акредитований від газети "Левый берег".

- Це їх Ганька за собою таскає - не розумію, навіщо, - зізнався один з членів офіційної делегації, що також літає з Януковичем.


Піховшек і Джангіров

Поки ішли до кабінету президента ПАРЄ, Янукович розповідав Чавушоглу останні новини.

- Вчора Володимир Путін улетів з України о другій годині ночі. Виходить, я сьогодні дві години поспав... - поскаржився Янукович. - Сьогодні ратифікували угоду про Севастополь і прийняли бюджет. Так що сьогодні дуже добрий день!

Раптом на шляху Януковича перестрівся делегат зі спортивною зачіскою.

- О, привет! - затиснув Янукович його в своїх обіймах. Цим незнайомцем був депутат російської Держдуми від ЛДПР Леонід Слуцький.

Нарешті вони зайшли до кабінету Чавушоглу, який підвів Януковича до книги почесних гостей. Три роки тому Янукович, переписуючи зі шпаргалки привітання, зробив у дюжині слів дві помилки .

Зараз він просто поставив свій автограф і дату. Схоже, тепер такою є позиція протоколу - більше не довіряти Януковичу писати щось в книгах, які можуть бути доступні журналістам. Раніше у Брюсселі, коли Янукович гостював у керівника Європарламенту, він так само лише поставив свій підпис - і більше нічого.


Янукович і президент ПАРЄ турок Чавушоглу

Ідея, яку представив Янукович у Страсбурзі - щоб до травня 2011 року, коли Україна має взяти головування в Раді Європи, з неї зняли моніторинг.

На публіку цей задум можна "продати" як підвищення репутації України в очах європейців. А насправді зняття моніторингу в 2011 році автоматично означає послаблення уваги ПАРЄ до можливих зловживань на парламентських виборах 2012 року.

Чавушоглу виявився союзником Януковича в цьому задумі. Кожне його слово було просочене компліментами.

- Президент України почав реформи в Україні, - заявив турок, хоча не уточнив, які саме. - Сподіваємося, Україна виповнить свої зобов'язання і припинить моніторинг. Можливо, це станеться тоді, коли Україна перебере головування в Раді Європи в 2011 році.

- Україна виконає до середини 2011 квітня зобов'язання, які брала, коли вступала в Раду Європи, - підхопив тему Янукович.

Єдине запитання від українських журналістів, яке пролунало в цей день, стосувалося подій навколо ратифікації угоди про оренду Севастополя.

- В українському парламенті не сталося нічого несподіваного..., - сказав Янукович, знизуючи плечима. - Народним депутатам інколи не вистачає, я б так сказав..., парламентської етики. В Україні, на жаль, до цього звикли. Треба з цим вже закінчувати.

Після цього Янукович попрямував у сесійний зал, де мав виступити перед делегатами ПАРЄ. Власне, свою промову, підготовлену радником Андрієм Фіалком, Янукович просто зачитав, не відриваючи очей від папки. Деякі оберти йому далися з трудом, наприклад, "плюралістична демократія". Читаючи, переплутав "цивілізаційну кризу" з "цивілізованою" - хоча тут же виправився.

Виступ Януковича звівся до традиційного в таких випадках виголошення намірів і правильних слів.

- У когось є сумніви, чи справді я налаштований на реформи - чи намагаюсь сподобатися? Мене обрали президентом, щоб не мріяти, а діяти! - заявив він.

- У мене немає двох правд - одна правда на експорт, і друга - для внутрішнього споживання. Є одна мова, якою я розмовляю в світових столицях - це мова національних інтересів.

Ну і так далі...

А потім Янукович перейшов на теми, які одна за іншою викликали захоплення в присутніх у залі росіян.

- Сьогодні у Верховній Раді була ратифікована угода. Цих пристрастей в Україні вже немає, - оптимізму Януковичу було не позичати. - Їх і не було в суспільстві, їх просто підігрівають деякі політичні сили...


Янукович за трибуною ПАРЄ

Під оплески депутатів Держдуми Янукович сказав, що не визнає Голодомор геноцидом українців:

- Визнавати Голодомор як факт геноциду якогось народу неправильно і несправедливо. Це була загальна трагедія народів, держав, що входять у СРСР.

Слово взяв відомий російський депутат Сергій Марков, який працював агітатором за Януковича ще в 2004 році. Із сесійної зали ПАРЄ він просив Януковича розібратися зі шкільними підручниками в Україні.

- Я хочу вас привітати з обранням президентом. Ми входили у велику групу спостерігачів на виборах, яка засвідчила, що це була завзята боротьба і чесна перемога, - розсипався Марков у компліментах.

Він перейшов до запитання, куючи залізо, поки воно гаряче.

- У підручниках історії залишилося багато гарних слів про помічників фашистів Бандеру і Шухевича. Що ви будете з цим робити? - запитав Марков.

Янукович пас прийняв. Він пообіцяв, що це питання вирішить "національна комісія, що розглядає питання створення підручників для початкових і старших класів".


Янукович на радість росіянам готовий переписати підручники історії

Але не всі делегати намагалися зробити Януковичу приємно. Парламентар з Литви вивів українського президента з рівноваги.

- Моє запитання щодо сьогоднішніх подій в парламенті. Ви кажете, що ці політичні події кимсь підігріваються. А ви не думали над тим, що ви є президент всієї України, а не тільки сходу?

- Такі висновки буде робити український народ. У нас найближчим часом, в 2011 році будуть вибори в місцеві ради, - відрізав Янукович, підвищуючи голос.

Далі він нагадав, що бюджет ухвалено тільки зараз, наприкінці квітня.

- Це велике досягнення тих політиків, які п'ять років вели запеклу боротьбу зі мною особисто! Але їм було цього недостатньо, і вони воювали між собою! - продовжив Янукович, збуджуючись сильніше.

- Я поклав цьому край, і я наведу порядок в країні! Демократичними засобами! - сказав він, уже майже перейшовши на крик.

Після виступу на ПАРЄ Януковича чекав обід у ресторані Ради Європи. Ті пару метрів, які він мав пройти від трибуни до їдальні, були єдиною можливістю уточнити наміри Януковича, якого повністю ізолювали від незрежисованих контактів з пресою.

- Які наслідки будуть мати останні події в парламенті? - наздогнала "Українська правда" президента, що ішов їсти.

- У нас спілкування не передбачено! - перебив його прес-секретар Денис Іванеско, а охорона почала витискати журналіста за радіус навколо Януковича.

- Не штовхайтеся! - зупинив їх президент.

- Ви сказали щойно європейцям, що будете "наводити порядок". Як? - повторно запитала "Українська правда".

- Ми не повинні бути такою дикою країною! - зітхнув Янукович. - Кидати димові шашки...

- Однак ви, коли були опозицією, теж протестували, блокували!

- Але ж є різниця. Ми використовували повітряні кульки, а вони - димові шашки! - сплеснув руками Янукович. - Це ж все-таки парламент!

Але оскільки президент не дав відповіді, довелося повторити запитання.

- То як ви будете "наводити порядок" в країні?

Янукович ішов і просто мовчав. Тоді автор цих рядків вирішив допомогти Януковичу і запропонував два варіанти відповіді.

- Ну як? Будете "наводити порядок" силовим шляхом? Або, може, будете скликати круглий стіл з опозицією?

- Демократичним шляхом будемо іти, - зібрався нарешті Янукович з думками і раптом видав. - Будемо ухвалювати закони!

У цю мить охорона нарешті відсікла автора репортажу від тіла №1. Всі наступні запитання вже летіли в спини бійців Управління державної охорони, які поводилися в Страсбурзі як вдома.

Бодігарди зовсім втратили відчуття реальності. За хвилину автор цих рядків став свідком конфузу, який виник через надто високу самовпевненість оточення Януковича.

Перед входом у ресторан Ради Європи Янукович вирішив зайти в туалет помити руки. Це була вбиральня загального користування. Але охоронці Януковича своїми тілами закрили вхід в кімнату і нікого всередину не пускали.

Раптом до них підійшов вишукано вдягнутий чоловік і зажадав, щоб йому дали пройти в туалет.

- Ноу! - єдине, що видавив з себе охоронець Януковича.

Приголомшений європеєць стояв і не розумів, що відбувається.

- Я - генеральний секретар! - сказав він англійською бодігарду з України, який охороняв вхід у туалет.

- Ноу! - ще раз відповів охоронець. Знання мови в нього були десь на тому ж рівні, що і в Януковича.

Виявилося, що потрапити в туалет намагався генсек Ради Європи Торбйорн Ягланд, який, власне, і запросив Януковича на ланч. Тепер же виявилося, що його на власній же території обмежують у пересуванні - і хто? - охоронці його гостя!

Тільки з третьої спроби бодігард пропустив його до умивальника...


Янукович і Ягланд

Після обіду Янукович провів окрему двосторонню зустріч з генсеком Ради Європи Ягландом. Після її закінчення передбачався виступ перед пресою без запитань, але двом іноземним журналістам вдалося порушити плани медіа-супроводу Януковича.

Кореспондентка "Євроньюс" запитала в нього про події на батьківщині.

- Сьогодні тисячі людей в Києві виступають проти підписання угоди з Росією. Що ви можете сказати цим людям? - поцікавилася вона.

- Я вже сказав. Є дві сторони. Одна сторона виступає "за", друга - "проти". Рішення прийняте в рамках діючої Конституції та законодавства.

У словах Януковича не було навіть жодного натяку на пошук якогось компромісу з опозицією та громадянами, які вийшли протестувати

- Рішення буде виконуватися, - тільки пообіцяв Янукович і повторив своє гасло: - Демократія - це порядок!

Редактор радіо "Ехо Москви" Олексій Венедиктов встиг поставити Януковичу "улюблене" запитання - чи визнає він незалежність Абхазії та Південної Осетії.

У своїй відповіді Януковичу вдалося взагалі уникнути згадування назв країн - як відомо, всі попередні випадки закінчувалися скандалами, коли він плутав Косово з Чорногорією.

Але зі слів Януковича так і не вдалося зрозуміти, що він конкретно хоче сказати.

- Прийшов час розглянути в нинішній ситуації критерії надання незалежності на території заморожених конфліктів, а також підходи до локалізації цих конфліктів, - заявив Янукович настільки заплутано, наскільки це можливо. - Україна готова підтримувати процес рівності цінностей демократії, прав народів на територіях заморожених конфліктів...

- Яку новину після цього передавати? - почали радитися російські журналісти після почутого.

- Можна сказати, що Янукович "в перспективі не виключає визнання незалежності".

Уже ідучи коридором, Олексій Венедиктов з "Еха Москви" спрогнозував:

- А я що казав? Наступним кроком Януковича буде визнання Абхазії та Південної Осетії!

Поїздка журналіста Української правди до Страсбурга організована за сприяння Фонду "Відродження"

http://pravda.com.ua/articles/2010/04/28/4981120/

[Витя]

дибил, мля

[kds]

[29.04.2010 10:26]

Расходы на свои санатории и курорты власть увеличила на 50%
Заместитель председателя Верховной Рады Украины Николай ТОМЕНКО заявляет, что анализ государственного бюджета на 2010 год, который так и не прошел ни одного профессионального обсуждения, однако был принят парламентом, свидетельствует, что «тема старых и новых резиденций Президента и все еще остается актуальной».

Как сообщили УНИАН в пресс-службе Н.ТОМЕНКО, как правило, в бюджете предусматривались расходы по графе «ведения лесного и охотничьего хозяйства и обеспечение содержания резиденции», в эту статью, как правило, входили резиденция «Синегора», резиденция «Залесье», «Лесное хозяйство «Белозерское». Отдельной строкой финансировалось сохранение Крымского природного заповедника и национального природного парка Сиваша, находящихся в подчинении Государственного управления делами. Так, в 2009 году по этим статьям были выделены соответственно 9 млн. 425 тыс. грн. и 12 млн. 322 тыс. грн. В бюджете 2010 года эта статья объединена и составляет 34 млн. 422 тыс. грн., что на 12 млн. 675 тыс. грн. (или на 58%) больше.

По мнению Н.ТОМЕНКО, вполне очевидно, что данное увеличение пойдет именно на составляющую так называемых государственных резиденций.

Кроме того, он обратил внимание на появление новой статьи бюджета - «реконструкция и приспособление Мариинского дворца в г. Киеве», что будет стоить налогоплательщикам 14 млн. 452,8 тыс. грн. «Очевидно, такая сумма на реконструкцию Мариинского дворца говорит о том, что давняя идея Виктора ЮЩЕНКО сделать новую резиденцию в этом историческом помещении поддерживается и новой властью», - отметил Н.ТОМЕНКО.

Он также напомнил, что команда Президента Виктора ЯНУКОВИЧА неоднократно говорила о том, что удобнее было бы разместить резиденцию Президента в центре столицы.

Анализируя основной финансовый документ на 2010 год, Н.ТОМЕНКО также отметил, что затраты на специальное медицинское обслуживание высокопоставленных должностных лиц будут стоить государству на 65 млн. грн. больше, чем в прошлом году (рост почти на треть), а расходы на содержание санаторно-курортного комплекса Государственного управления делами вырастут более чем на 50% (с 62 млн. грн. до 96 млн. грн.) Больше того, Государственное управление делами планирует расширять свою лечебно-оздоровительную деятельность за счет создания на базе санатория «Конча-Заспа» реабилитационного центра, и в 2010 году лишь на подготовку сметно-проектной документации этого заведения планируется израсходовать 4,5 млн. грн., отметил Н.ТОМЕНКО.



постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/rus/news/news-374792.html

[гена]

А в чьих руках Форос ныне?
c ув.Гена.

[Romanoproddi]

дибил, мля

ага.дебіл і конь щей біля нього. не даремно написано в статті -ПРИЇХАВ НА КОНІ.
А конь хто? - правильно, Кідалов.

[kds]

У Яценюка раздавали указания как "сливать" Тимошенко "по-черному" (интервью)
media // 28.04.2010



Президентская кампания - неплохой способ заработать. Это знают все журналисты, редактора, райтеры, менеджеры и прочие задействованные. Людям, которые прошли не одну избирательную кампанию, так же известно, что деньги за работу нужно брать вперед иначе деньги за последний месяц могут остаться в кармане у работодателя.


С нами на связь вышел человек, который попал именно в такую ситуацию. С ним не рассчитались за последний месяц. Цена вопроса - чуть меньше $1 000, что согласитесь для простого человека, не управленца, сумма не маленькая.

Сначала мы думали, что это месть, но в ходе предварительного интервью человек не проявил ни агрессии ни обиды, только разочарование. Ответы его были адекватны и четки, что дало нам все основания для того чтоб предложить его интервью вам.

Ж (журналист): Где и кем вы работали?
Иван (имя измененно): С июня 2009 года по февраль 2010 я работал в штабе Арсения Яценюка в интернет-группе.

Ж: Кто руководил вашей группой и чем вы занимались?
И: Формально группой руководил Владимир Петров. Фактически у каждого был свой фронт работ за которые мы отчитывались Петрову раз в неделю. То есть каждый руководил сам собой по вводным и темникам, которые нам давал руководитель. Фактически Петров вел черную сторону кампании как в интернете так и в других СМИ. Но про второе я слабо знаю, там занимались другие люди, а у нас он "бомбил" Тимошенко и Тигипко. То есть его мало интересовала позитивная сторона кампании, он просто давал темники, а мы по ним спокойно отрабатывали.

Ж: Чем конкретно занималась интернет-группа? Что входило в ваши задачи?
И: Интернет-группа занималась созданием и продвижением блогов Яценюка, подготовкой материалов и размещением их в интернет-СМИ, комментированием в форумах и под новостями на ведущих сайтах, картинками и информационными-атаками. Блоги у Яценюка были и остаются в Ливджорнал, Фейсбук и Ттвиттере.

Ж: Почему так мало? Есть еще масса площадок, тот же блогспот, Политико?
И: Мы говорили об этом руководству, предлагали, но нам сказали, что это все чушь и мелочи, что имеющихся блогов хватит с головой и не нужно распылять.

Ж: То есть Яценюк не вел свои блоги сам?
И: Нет, не вел. В Твиттер писал и отвечал несколько месяцев, а блоги вели работники интернет-отдела.

Ж: Конкретно вы вели какой-то конкретный блог?
И: Мы все вели эти блоги так или иначе. Было создано больше десятка виртуалов (ненастоящих пользователей), которые постоянно "тусили" в блогах Арсения, подогревали сторонников, опускали противников, спорили между собой. Точно так же все мы работали в комментариях к новостям. Появляется на "УП" новость про Яценюка, туда приходят и начинают "Сеня – еврей!", заходим мы и пишем "Тимошенко – бля*ь!". И так каждый день. У нас один работник жил этим. Он ночами сидел в интернете даже дома и валил "Юлеботов", с ума сошел.

Ж: Основным конкурентом была Тимошенко?
И: Конечно. Нам руководство сразу сказало, что о кампании забудьте, нет никакого кандидата в президенты Яценюка, есть Яценюк против Тимошенко. Изначально была такая позиция. Сеня валит Юлю и иногда пинает для вида Януковича. Мы то наивные думали, что он от Ющенко, а нам объяснили, что он от "донецкой братвы" кормится.

Ж: Разочаровались когда узнали?
И: Нет. Это первый месяц-два есть азарт вроде "Сеня, вперед!", а потом когда втягиваешься и видишь все, что происходит, то относишься к этому как к работе и все.

Ж: Какой была основная концепция интернет-кампании Яценюка?
И: Никакая. Концепции не было. Мы несколько раз спрашивали у Петрова, что мы делаем, а он конкретно отвечал "Страдаем ху*ней!". Причем он показал нам 18 проектов кампании, все они были от разных людей и написаны слово в слово, как под копирку. Потом он показал нам интервью руководителя интернет-камапнии Обамы и все стало ясно. Концепция кампании Яценюка была проста "Концепции нет и не будет!". Никто в этой стране, да и во всем мире не знает как вести кампанию в интернете, это чисто интуитивный процесс. Ты либо живешь в сети, видишь все тенденции и чувствуешь конъюктуру, либо ты пишешь концепцию и проваливаешь ее в первую же неделю. Нам это объяснили, мы понятное дело согласились. Нам просто говорили раз в неделю, что делать. Или раз в день заказывали картинки.

Ж: Картинку в "Фокусе" рисовали вы?
И: Картинку в "Фокусе", как и все остальные, придумал Петров, а нарисовал штатный художник. Все картинки так и создавались. Петров придумывал сам или приносил от идеи от руководства. Причем если у Петрова идеи были идеями психически нездорового человека, то у руководства идеи были просто школьными. Чуть ли не *уй на лоб Тимошенко прилепить.



Ж: Кто были это руководство?
И: Я ни разу не видел их. Знаю, что это были москвичи, которые делали Кучму в 99 году и Януковича в 2004. Еще там был Грановский. С ним контактировал Петров, к нам они не заходили ни разу и нас к ним не водили. Собственно как и Арсений. Я его в живую видел пару раз во дворе когда он в джип садился.

Ж: Что вы имеете в виду когда говорите, что Петров психически нездоров?
И: Петров – психически нездоров, это и имею в виду. У человека голова заточена на пакости. Причем в реальной жизни очень адекватно себя ведет, а как только дело касается политики, интернета, СМИ он превращается в другого. Такое ощущение, что он шизофреник, тут один, а там другой. Петров месяц носился с идеей послать кого-то в блогах Арсения от его же имени на *уй открытым текстом.

Постоянно бесился, что ему это не разрешали сделать. Он считал, что если сделать в самом начале один большой скандал и перетерпеть его неделю-две, то потом в блогах никто клиента валить не сможет, потому, что на фоне этого все будет казаться мелочами. Как с корью, переболел раз и больше не болеешь. Ему не разрешали месяц, а потом случился скандал с "на**ал маме в рот". И что удивительно Петрову за это ничего не было. Мы думали все, хана, распустят всех, всех уволят или уволят Петрова, а вместо него придет кто-то другой и уволит нас чтоб завести свою команду.

Ничего такого не случилось. Все время скандала Петров ходил счастливый и довольный кроме пары дней когда в тему полезли российские блогеры. Тут он напрягся не на шутку и было видно, что он реально нервничает, у него что-то вышло из-под контроля. То ли он не рассчитывал на такой ажиотаж, то ли не рассчитывали руководители кампании. Но два дня и все прошло.

Ж: Скандал с педофилами в БЮТ был спланирован в вашем отделе?
И: Нам никто и ничего не говорил. Я же говорю, всю черную кампанию по Тимошенко начальство вело в отрыве от нас. То есть мы принимали в ней участие, но как интернет-группа: разогнать, разместить, воткнуть, прокомментировать. С нами ничего не обсуждалось. Он просто приходил и говорил, что делать.

Ж:Сколько человек работало в вашем отделе?
И: Штатно пять и внештатно до 20 человек. Я внештатно точно не знаю, но по ведомости ЗП видел, что до 20-ти, не больше.

Ж: Какая была зарплата в отделе?
И: У всех по-разному. Я получал $1000 за свою работу и доплату за дополнительные работы. По ходу кампании работы добавлялось, а нанимать новых людей в целях безопасности не хотели, поэтому грузили нас, но и доплачивали. Кто-то писал тексты, кто-то комментарии, кто-то бомбил "чернуху". В сумме у всех выходило порядка $1 500 – $2 000.

Ж: И у Петрова?
И: Нет. Я не знаю сколько получал Петров, но знаю, что он сменил три машины за кампанию. Но это не удивительно, он вел несколько проектов. Точно знаю, что интернет-отдел, потом черную кампанию он вел, потом его "Журналисты против депутатов" как-то были задействованы и что-то с Ураловым (руководитель избирательной кампании по Киеву Семен Уралов, - DELFI) они еще делали. Ему постоянно заносили деньги и выносили.

Ж: Вы это видели?
И: Это все видели. Мы сидели в одном кабинете.

Ж: Все вместе?
И: Да. Никто ничего не скрывал.

Ж: Сколько вам остались должны?
И: Нам всем остались должны по $1 000 за январь. Петров сказал, что ему должны $40 000 и Уралову $50 000.

Ж: За месяц?
И: Я не знаю за какой период, но он жаловался, что попал на большую сумму чем мы и называл такой порядок цифр.

Ж: Чем Петров объяснил не выплату денег?
И: Ничем. Просто сказал "Деньги не отдадут!".

Ж: Кто, Яценюк?
И: Нет, там за деньги отвечал Иванчук, это друг и помошник Яценюка. Бандит какой-то из Черновцов. Но опять же, это все со слов Петрова, я этих людей и в глаза не видел.

Ж: Мог Петров получить ваши деньги и не отдать?
И: Мог, конечно. Но там $4 000, вряд ли. Он нам постоянно добавлял денег, поэтому не думаю.

Ж: Как вы в принципе оцениваете кампанию Яценюка?
И: Никак.

Уже после публикации этого материала нам удалось связаться с Петровым, однако он сказал, что сможет прокомментировать это интервью не ранее чем через месяц.

[stas]

Независимость для «чайников»
Автор: Сергей РАХМАНИН

А что, собственно, случилось? Солнце просыпается и прячется по расписанию, метро работает, парочки на скамейках целуются. Температурные колебания, шевеления валютного курса, объемы взяток, масштаб воровства, количество ДТП, уровень смертности, темпы рождаемости — все в пределах допустимого.

Все как всегда. А страна становится другой. И нельзя сказать, что меняется она очень уж незаметно. И трудно сказать, что меняется она очень уж радикально. Она просто избавляется от иллюзий. Освобождается пространство, которое по законам природы должно неминуемо заполняться. Отмирающие мифы освобождают место для еще не родившихся идей. Издыхают вчерашние ожидания, удобряя почву для будущих поступков. Моральным авторитетам предстоит подвинуть крикливых тусовщиков. Ростки искренних убеждений неотвратимо пробьют кору окаменевшего конформизма.

Так должно быть. И так будет. Когда? На все Воля Божья. Отдельное спасибо гражданину Януковичу за серьезное (и, судя по всему, невольное) ускорение данного процесса. С 2004-го сторонники Виктора Федоровича настойчиво разрушали представление о своем вожде как о слепом продолжателе кучмовских идей. «Он вас удивит!», — старательно интриговали нас наперсники кормчего бело-синих. Удивил.

Фото: Василий Артюшенко
Фото: Василий Артюшенко
Не так чтобы сильно. Во многом он строго следует лучшим традициям отечественного президентства. Правовой нигилизм, поощрение лакейства, воинствующее чванство, наплевательское отношение к обещаниям. «Нужно идти путем сокращения раздутого аппарата!» Нужно? Пошли!

Кабинет Азарова, не приняв ни одного решения, уже вошел в историю, побив целый ряд рекордов. Несколько более богатые государства ЕС не считают возможным позволить себе правительства, численность которых превышает два десятка человек. В истерзанной кризисом Украине — 29. Вице-премьеров на континенте принято иметь по два-три, причем обычно они еще и руководят министерствами. Заместителей главы правительства — семь, все — «освобожденные». Больше, чем у Азарова, только у Путина…

Борьба за экономию идет по всем фронтам. Геннадий Васильев стал девятым(!) заместителем главы президентской администрации. И, как утверждают источники на Банковой, не последним. Расходы на содержание пресловутой «ДУСи», по словам вице-спикера Николая Томенко, увеличиваются на 28%, или на 233,6 млн. гривен, на обеспечение деятельности президента — на 17% (на 34 млн. гривен).

Реформаторскую прыть новой власти пока заметили только в американском посольстве. Обладая правом законодательной инициативы, Виктор Федорович в подконтрольный ему парламент внес, если не ошибаюсь, только один проект — о ратификации харьковских соглашений.

Бюджет принят не то что без обсуждения — без ознакомления. В рекордные сроки, меньше чем за десять минут. Хотел предположить, что сие — достижение на века, но воздержусь. Виктор Федорович со товарищи демонстрирует, что для него невозможного мало. Не ровен час — через год рекорд падет. Вдоволь раскритиковав Тимошенко за ручное управление финансами, регионалы закрепили за Кабинетом право самостоятельно корректировать государственную смету. Что им Конституция, кто им парламент?

Все описанное впечатляет, но не потрясает. Мы чего-то подобного ожидали. И не только от Виктора Федоровича. Почему-то кажется, что Юлия Владимировна во многих вопросах демонстрировала бы аналогичную прыть и такую же незакомплексованность.

И все же Янукович нас стремительно убедил, что он не Тимошенко и не Кучма. «Все они одинаковые!» — этот ставший аксиомой тезис внезапно утратил актуальность. То, что даже для (не слишком тонкого) Леонида Даниловича оказывалось темой для раздумий, поводом для сомнений, товаром для торгов, материалом для интриг, для Януковича стало лишенным смысла, ценности и веса. Без малого два десятка лет в государстве копились проблемы, которые политики предпочитали выносить за скобки. Новый предводитель не ликвидировал проблемы, он ликвидировал скобки. Даже не утрудив себя вопросом: а вдруг именно эти скобки и крепили две половинки страны? Той самой страны, ответственность за которую он недавно принял на себя.

Куда он торопится? Почему не боится? Эти вопросы немало занимают сегодня всех, кто сколько-
нибудь интересуется политикой. Ход мыслей данного человека едва ли представляет особую ценность для исследователей человеческой природы. Однако, по едкой иронии судьбы, логика его поступков и ближайшее будущее страны находятся в прямой зависимости.

Ну, в самом деле, откуда такая резвость? Ну, растянул бы удовольствие если не на годы, то хотя бы на месяцы. Держал бы и россиян, и электорат в тонусе. Было бы чем увлекать Кремль и отвлекать избирателей. Раздутый аппарат, ручной бюджет, «скидочный» газ, отсутствие плана преобразований — это и многое другое (очевидное и не очень) подпитывает сомнения по поводу способности нового режима привести экономику в чувство. И готовности ее реформировать.

Недовольство населения в этой ситуации выглядит почти неизбежным. Вот тут бы и «поторговать» чувствительными темами. Сначала подкинули бы ЧФ, потом — Голодомор, потом — русский язык. Но Янукович спешит так, как будто на дворе не 2010-й, а 2015-й.

Подобное поведение можно пояснить самыми разными соображениями.

Янукович торопится, потому что его план построения режима предполагает спринтерские темпы реализации задуманного. Ему нужно возвести властное здание как можно скорее. Пока оппозиция разобщена. Пока в стане голосовавших за него еще царит эйфория, в лагере голосовавших против него властвует растерянность, а в рядах «неприсоединившихся» живет робкая надежда на него. Пока не до него Западу.

Янукович не боится того, что будет потом. Ему сегодня нужны:

— послушные кадры для администрирования;

— эффективные инструменты для подавления;

— простые рычаги для управления;

— доступные средства для бюджета;

— надежные источники для обогащения.

А еще — гарантированные механизмы для внешнеполитического прикрытия. Заполучив искомое, он обретет все необходимые точки опоры. Что в будущем позволит ему, как он считает, справиться с любым проявлением любого недовольства.

Янукович не боится сдавать интересы страны. Потому что не считает происходящее сдачей. И не считает интересами страны все, что не интересно лично ему. Янукович не боится Кремля, потому что Кремль, по его мнению, не угрожает его личной власти. Кремль, с его точки зрения, как раз заинтересован в укреплении такого режима. Столь сговорчивого, особенно на фоне пятилетнего правления Ющенко.

Янукович, в отличие от того же Кучмы, не боится окриков Запада. Запада, уставшего от Украины. Запада, переваривающего расширение ЕС и выхаркивающего кризис. Запада, готового обменять будущее Украины на сегодняшние контракты с Кремлем.

Янукович не боится оппозиции. Потому что видит, сколь она разобщена. Потому что убежден: она его боится. Ибо он обладает четким планом по дискредитации ее нынешних вождей, богатейшей коллекцией компрометирующих материалов и непреклонной готовностью идти до конца. Отдельные противники режима все еще верят, что прокурорская проверка деятельности Кабинета Тимошенко и уголовные дела, возбужденные по факту «шашкозакидательства» — всего лишь фактор давления, средство шантажа. Боюсь, заблуждаются. Ему не нужна послушная оппозиция из вчерашних врагов. У него уже есть послушная оппозиция из вчерашних друзей. Янукович уверен: тех, кто еще не боится, скоро вовсе не останется. Заключение под стражу пары-тройки действующих членов парламента и вчерашних членов правительства он, кажется, считает хорошим способом отбить охоту переть против его воли. Впрочем, некоторые противники режима уже распрощались с иллюзиями. Во всяком случае, в нервической активности отдельных персонажей угадывается инстинктивное желание укрыться от уголовных преследований в оппозиционности.

Янукович не боится резких движений, потому что они для него естественны. Люди этого склада, выходцы этого края не рефлексируют. У многих из них за плечами суровый и весьма специфический опыт первичного накопления капитала. С четким представлением о соотношении целей и средств. Сомневающимся рекомендуем пересмотреть на сон грядущий видео гладиаторских боев на арене Рады. Многие оппозиционные депутаты, с которыми довелось пообщаться, не скрывали изумления. Немотивированной жесткостью бойцов и отстраненным хладнокровием «смотрящих». Для непосвященных поясним. Невзирая на многочисленные разногласия (часто искренние и порою непреодолимые), счастливые обладатели депутатских значков, как правило, довольно мирно уживаются в невидимой избирателю заалтарной жизни. Идеологические противники вместе пьют виски, сообща ходят на тусовки, рыбалки и похороны, крестят детей и на днях рождения произносят вполне чистосердечные здравицы в честь друг друга. Ставшие нормой регулярные толковища под софитами не изменяли характера отношений, порядка вещей и хода событий. Поверю знакомым нардепам на слово: с такой неадекватной свирепостью они столкнулись впервые. Шутки закончились.

Поверю и в искренность изумленного «Так бить своего за их флот?» А кто сказал, что вы для них «свои»? И что вообще такое «свои» применительно не только к сегодняшнему политикуму, но и к сегодняшней Украине вообще? Еще раз наша признательность Януковичу. Кабы не случившееся, сей простой вопрос многие достойные представители нации так бы и не осмелились себе задать.

Янукович не боится оскорбить чувства части населения. И не считает нужным это скрывать. Он не боится наступать на больную мозоль именно потому, что он, кажется, и хотел, чтобы было побольнее. В конце концов, можно было с экивоками, можно было где-то промолчать, где-то сгладить, где-то сойти за мудрого. Ну хотя бы попытаться. Дело не только в том, что Янукович совершенно искренно считает Бандеру и Шухевича бандитами и фашистскими пособниками, столь же искренно убежден, что нормальный человек в обычной жизни украинским языком пользоваться не может. Дело в том, что он прекрасно знает, что именно дорого в той части Украины, которая традиционно за него не голосует.

Можно не считать Голодомор геноцидом, но гаранту нельзя игнорировать соответствующий закон, пока он не отменен. Если он взаправдашний гарант. Можно было отбыться фразой о том, что Голодомор — часть общей трагедии. Можно было спокойно укреплять внеблоковость, де-факто и так существующую. Но так — не больно. Голодомор — не геноцид. Бандера — не герой. А вот вам еще русский язык. Вот вам флот, вот вам парад, вот вам внеблоковость.

Он слишком долго ждал отмщения за, как он считает, украденную у него победу. За, как он убежден, пережитые унижения. И месть его выглядит удивительно низкой. И рождается сочувствие. Как к болезному.

Ну да Бог с ним. Он — всего лишь человек, пусть и высокопоставленный. И его собственные обиды, планы и устремления были бы деталями, подлежащими шлифовке. Но шлифовать пока некому.

Нынешние вожди оппозиции пять лет усердно компрометировали друг друга, и сейчас власть охотно доведет начатое ими до конца. Других вождей и другой оппозиции в ближайшее время в стране быть не может. А эти уже не смогут забыть обид, поделить славу, ответственность и вину. Их митинги — это по-прежнему конкурс разноцветных флагов. Под которыми уже невозможно собрать всех тех, для кого еще дорог один-единственный стяг — сине-желтый. Тех, кто вздрагивал, когда этот флаг топтали в Раде.

Главным противником этого режима может стать только скверная экономическая ситуация. И мы, если нам есть во имя чего объединяться.

Власть Януковича стала логическим следствием того, что происходило в стране. Власть Януковича должна стать шансом для становления нации. Точно так же, как кризис становится шансом для выздоровления экономики.

Чтобы «бути такими, якими ми є», мы должны понять, какие мы. До сих пор не было особой необходимости задумываться, что есть для каждого из нас независимость. Странно заработанная и не менее странно развивавшаяся. Для многих было достаточно внешней атрибутики и правильных, пускай и не искренно, произносимых слов. Нынешняя власть вынудит задуматься тех, кто еще способен это сделать. И упростит задачу для тех, кто боялся сложных решений. Для сегодняшнего режима харьковские соглашения — нормальный способ сбалансировать бюджет. Чужеземный флот — коллекция ржавых корыт, за хранение которых можно получить хорошие деньги. Страна — гостиница, в которой предоставляется набор услуг за соответствующую плату. Все вышеприведенное — пересказ заявлений наших вождей. Если вас коробит от сказанного, вы на пути к собственному определению понятия «независимость». Чего до сих пор от вас никто не требовал.

Если для вас зависимость — это не просто присутствие здесь российского капитала и российского влияния, а отсутствие украинского капитала и украинского влияния в России, — вы мудрее наших оппозиционных политиков. Которых возмущает факт передачи урана из украинских институтов. И которых (когда они были при власти) не беспокоил факт нищенского существования этих самых институтов. Которые негодуют по поводу экономической экспансии России, ее вторжения в нашу атомную энергетику и авиастроение. Зная о том, что эти и многие другие отрасли нуждаются в инвестициях. И не сделав ничего, чтобы эти инвестиции пришли. И не только из России.

Жесткость, прозаичность, одномерность политики Януковича сделали наши противоречия зримее и выпуклее. И это позволяет каждому определиться с той системой ценностей, которые он разделяет. Этот выбор дает возможность наконец-то объединяться вокруг чего-то, а не против кого-то. Искать идею, а не имя. Отказаться от лживо-спасительного «Этот — подлец, но он — наш подлец». Происходящее не делает окончательный раскол страны неминуемым. Но делает неизбежным выбор. Какую ленточку ты сегодня повесишь себе на грудь — георгиевскую? С сердечком? Или все же сине-желтую? Надень. И будем отличать своих.

Промолчишь? Будешь призывать к войне? Или станешь искать то, что позволит избежать раскола? Или избежать крови, если раскол неизбежен.

У нас есть время подумать. Без соплей, без стенаний. Без слепой веры в бесцветные цветные флаги. Без покорного потакания тем, кто толкает нас к войне, прячась за нашими спинами.

Мы, к счастью, ничего не теряем. Потому что пока, увы, ничего толком не построили. Хатка с краю, к демонтажу которой резво приступил Янукович, все равно завалилась бы сама.

Нам предстоит определить, что мы хотим строить. И заставить тех, кто мнит себя архитекторами, стать прорабами.

Или признаться наконец-то, что строить некому, нечего и незачем. Солнце-то всходит и заходит, метро работает…

http://www.zn.ua/1000/1550/69375/